Мотивований учень

{gallery}foto/motuv_y{/gallery}

 

Що таке мотивація? Як на мене, це внутрішній двигун, що спонукає щось зробити. Моя мотивація може походити від власного бажання (наприклад, заохочувати батьків), чи, можливо, від зовнішнього стимулу (якщо я закінчу книжку, то мені заплатять). Коли ви когось, заохочуєте, то вселяєте в нього надію. Ви стимулюєте його до дії, підштовхуючи вперед.

 

 

Коли ми говоримо про вмотивованих учнів, маємо на увазі дітей, які відчувають захоплення навчанням та здійсненням, різних справ. Вони сповнені ентузіязму до нових завдань, чи то вдома, чи в школі. Такі діти є ініціятивними: вони без нагадувань виконують домашні завдання, застеляють свої ліжка і прибирають у своїх кімнатах. їм може трішки знадобитися присутности дорослого, але після схвалення і підбадьорення, вони віддано працюватимуть далі. Якщо їм трапляються перешкоди або ж чогось не розуміють, то шукають допомоги. Вони не опускають руки перед труднощами, навпаки - мають внутрішній запал, щоб продовжувати, незважаючи на перешкоди. Вони докладатимуть зусиль, поки не досягнуть мети.
Тут вам може спасти на думку: хто ці діти? Я ніколи не бачив таких! Сподіваюся, прочитавши цю книжку, ви отримаєте реобхідні інструменти, аби допомогти власним дітям стати такими ж ініціятивними.
На думку психолога Керола Двека: «Заохочення до досягнення успіху часто є важливішим, ніж вроджені здібності». Дуже добре, що ми зацікавлені у позитивно¬му заохоченні дітей. Отже, як нам заохочувати своїх дітей, не чинячи тиску? Як нам стимулювати у них прагнення до знань та збудити бажання зроззпуііти на¬вколишній світ? Як запалити іскру в наших дітях, яка підштовхнула б їх до прийняття особистих обов’язків: від виконання домашнього завдання та рутинної роботи до зважання на свої манери? Як сформувати такий спосіб їхнього мислення, що спонукає використовувати кожну можливість, кожен момент, попри всі перешкоди та виклики?
Діти від природи є допитливими, світ викликає в них цікавість - вони прагнуть вчитися, торкатися, використовувати, запитувати, дізнаватись. Як нам роздмухати, а не погасити вогонь вродженої мотивації?
Ми, батьки, можемо організувати життя нашої родини так, щоб наші діти розвивали бажання робити потрібне. Поміркуймо, як нам, дорослим, вдається зберігати мотивацію, аби виконати те, що необхідне. Всі ми чимось захоплюємося, але дещо робимо лише тому, що це треба зробити. Що нас спонукає до цього? Часто надихають наші стосунки: ми, можливо, і не любимо куховарити, але любимо свою сім’ю, тому не просто готуємо їжу, а вкладаємо туди крихітку своєї турботи. Нас може заохотити добрий приклад, що подали нам мама, тато чи улюблена вчителька. У декого мотивація підживлюється високими вимогами до себе.
Подібно й діти можуть розвивати свою мотивацію. І тут не має значення рівень забезпечення чи їхні здібності. Є багато способів того, як ми можемо допомогти нашим дітям узятися за справу, укріпити їхню наполегливість та успішно пройти дистанцію в маратоні дорослішання. Далі в цій книжці ми шукатимемо способи допомоги дітям будувати власне внутрішнє джерело мотивації.