Економіко-теоретичні концепції в аналізі Григорія Цехановецького

Досліджено структуру, особливості і характер аналізу українським вченим XIX ст. Григорієм Цехановецьким політико-економічної системи Адама Сміта

Постановка проблеми. Аналіз формування системи економічних поглядів викликав зацікавлення в українських вчених ще з початку XIX ст. До числа таких вчених належав випускник Київського університету Григорій Матвійович Цехановецький (1833-1898). Особливості і характер дослідження українським вченим різних політико-економічних систем слабо вивчені і недостатньо пропагуються як складовий елемент української економічної культури. Це особливо актуально в контексті вивчення інституційних аспектів у творчості українських економістів минулого.

 

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій та постановка завдання. Вирішенню зазначеної проблеми сприяють дослідження Л. П. Горкіної, Л. Я. Корнійчук,

І. С. Коропецького, В. П. Теплицького, В. М. Фещенко та ін. Проте, аналізуючи суспільно-економічні погляди Григорія Цехановецького в контексті досліджуваної проблематики, автори мало уваги приділяють структурі, особливостям аналізу вченим класичної теоретичної економічної системи, що і будуть предметом нашої статті.

Виклад основного матеріалу дослідження. Класична політична економія була надзвичайно популярна в середовищі українських економістів. "Однією з прикмет української економічної думки, - зазначає Степан Злупко, - є доволі тривала її прихильність до класичної наукової школи з її трудовою теорією". Навіть Григорій Цехановецький, який був прихильником альтернативних до класиків поглядів історичної школи, обрав темою своєї

магістерської дисертації вчення Адама Сміта. Вчений працював у Київському (1859-1872 pp.) та Харківському (1873-1898 pp.) університетах. Протягом своєї кар’єри Г. Цехановецький тричі виїздив на стажування до університетів Західної Європи. Наукова спадщина вченого невелика. Викликає зацікавлення досить популярна у свій час його магістерська дисертація "Значення Адама Сміта в історії політико- економічних систем" (1859).

Григорій Цехановецький характеризує особливості політико-економічних систем меркантилізму, фізіократії, акцентуючи увагу на позитивних аспектах історичної еволюції економічних знань. Зокрема, заслугою фізіократів, на його думку, є загальнолюдські цінності, космополітизм поглядів на народне життя, забезпечений досягненнями філософії XVIII ст., які запозичив Адам Сміт для побудови власної теоретичної доктрини. У своїй праці вчений зазначає, що вся сучасна йому економічна наука перебуває під впливом Адама Сміта, заслугою якого є зведення до суворої наукової системи і кінцевої перевірки існуючих до нього думок, спостережень. Вчений послідовно виклав теорію Адама Сміта, високо оцінив методологічні підходи і структуру "Дослідження про природу і причини багатства народів", проте зауважив, що деякі англійські вчені (Д. Локк, У. Петті, Д. Hope) приступили до аналізу багатьох економічних категорій ще задовго до "істинного засновника" економічної науки.

Деякі економісти, вважає

Г. Цехановецький, даремно дорікали А. Сміту у довільному поясненні предмету економічної науки. Український економіст зауважує, що особливо безпідставні їхні звинувачення щодо суперечливості його теорії цінності: "Система Сміта і порядок її викладення, простіший і природніший, ніж у економістів більш пізнього періоду", Автор підкреслює прогрес у досліджені А. Смітом розподілу праці, вважаючи, що йому належить першість впливу зазначеного факту на збільшення виробництва і народного багатства. Проте, на думку

Г. Цехановецького, ефект економії капіталів, який з’являється при запровадженні розподілу праці, А. Смітом не усвідомлюється повною мірою. Український економіст наголошує на важливості розуміння Адамом Смітом того факту, що розподіл праці обмежується обсягами ринку.

Найважливішим у теоретичній частині твору Адама Сміта, на думку Г. Цехановецького, є "вчення про особистий інтерес, про цінність, про продуктивність діяльності і про ренту". Таке розуміння досягнень "великого шотландця" визначило структуру його магістерської дисертації. Аналіз політико-економічної системи він починає з невеликого за обсягом, але важливого, розділу "Про цінність ". Після досить послідовного розкриття теорії цінності

А. Сміта вчений формулює власний підхід до теорії цінності. На ньому ми зосередимо нашу основну увагу.

На чому ж акцентує увагу Г. Цехановецький, критикуючи А. Сміта? Адам Сміт є непослідовним, коли наполягає, що тільки праця може бути основою цінності і "правилом для обміну"; коли вважає, що цінність не пропорційна і, навіть, часто знаходиться у зворотному відношенні до корисності. Висновок Адама Сміта, що "предмети самі по собі мають цінність і що, відповідно, взагалі цінність ґрунтується на корисності", Григорію Цехановецькому видається досить дивним. Він аналізує розвиток теорії цінності класичного періоду, що простежується за двома напрямками: у Англії цінність приписували тільки праці, а у Франції головною основою цінності вважали корисність.

Г. Цехановецький зазначає: "Корисність є необхідною основою для цінності, але не виробляє останньої; праця необхідна для виробництва цінності, проте цінність не пропорційна праці". Вчений здійснює оригінальну спробу поширити трудову теорію цінності з теорією Фредеріка Бастіа, вважаючи, що визначаючи цінність як "міру послуг", яка містить у собі і працю і корисність, Бастіа вдосконалює непослідовність теорії цінності Адама Сміта.

Проте стверджувати, що Григорій Цехановецький у теорії цінності поділяв погляди Ф. Бастіа, як це роблять деякі дослідники його творчості, - це значить спрощувати позицію вченого. Трохи згодом він підкреслює, що коли ніщо не перешкоджає свободі обміну і економічної діяльності, то "цінність прагне співвимірності із працею". Отже, можна зробити висновок, що в умовах досконалої конкуренції цінність (вчений не розмежовує цінність і ціну товару) визначається тільки працею.

У розділі "Про цінність" український вчений також згадує теорію цінності американського економіста Генрі Чарльза Kepi (1793-1879). Цінність предметів, згідно Г. Kepi, визначається витратами не виробництва, а відтворення предметів, тобто не фактично витраченою на його виробництво працею, а витратами на виробництво певного предмету за даних умов. Зростання продуктивності праці супроводжується зменшенням витрат на відтворення предметів, в тому числі і на відтворення капіталу. Падіння цінності капіталу сприятиме зростанню цінності праці та її відносній долі у створеному продукті. "Він довів, що цінність предметів при прогресі суспільства знижується відносно їх корисності і не співвимірна з витратами виробництва, якщо вони знизились, і з витратами, за допомогою яких цей предмет може бути відтворений за наявних обставин", - зазначає Г. Цехановецький.

Яку мету переслідував український вчений апелюючи до творів Г. Ч. Kepi? Наважимось зауважити: по-перше, "відтворювальну модель" цінності Г. Цехановецький залучає, щоб підкреслити посилення важливості праці у процесі утворення цінності; по-друге, щоб зазначити різний вплив фактору часу на цінність і на корисність предмету. Можливо, що врахувати вплив фактору часу українського економіста спонукав аналіз висловлювань Г. Kepi щодо корисності і цінності. Згідно висловлювання Г. Kepi, корисність речей - міра людської влади над природою і вона зростає із єднанням людей, а цінність речей, з другого боку, - міра влади природи над людиною, і вона зменшується зі збільшенням єдності людей. Друге Г. Цехановецький, на наш погляд, зробив не досить вдало, проте навіть така невдала спроба заслуговує нашої уваги. Що ж до першої гіпотези, то її підтверджує висновок, зроблений вченим в кінці розділу: "Сміт своїм передбаченням, що цінність вимірюється працею і що праця є єдиним реальним мірилом цінності підготував розв’язання зроблене сучасною наукою".

Отже, згідно Григорія Цехановецького, у цінності два джерела: праця і корисність, яка не створює цінності, але є необхідною її умовою, оскільки саме вона впливає на коливання цінності у бік збільшення чи зменшення, в умовах розвинутої системи обміну цінність прагне співставлення з працею, а в умовах відсутності економічної свободи вона спирається на корисність. Прив’язка пояснення теорії цінності до наявності чи відсутності економічної свободи - сміливий теоретичний погляд українського вченого і, водночас, такий зрозумілий з огляду на економічне становище царської Росії.

Таким чином, Григорій Цехановецький, як і його попередники в українській економічній науці, враховував здобутки класичної школи в політичній економії. Він створив оригінальну теорію цінності, яка враховувала досягнення світової економічної думки: "відтворювальну модель" цінності Г. Ч. Kepi та концепцію цінності як "міри послуг" Ф. Бастіа.

У розділі "Про продуктивність діяльності" Григорій Цехановецький, беручи у союзники Сеніора, жорстко критикує "слабкий бік праці Сміта.". Продуктивність діяльності у А. Сміта ґрунтується на хибній матеріалістичній точці зору, що людина створює матерію, але вона тільки її видозмінює. Тому український вчений поділяє думку американця Г. Ч. Kepi щодо продуктивності послуг. Він підсумовує;

1) Сміт матеріально розумів виробництво,

2) помилявся, що послуги не нагромаджуються, і тому, 3) зробив хибний висновок щодо непродуктивності послуг".

Вагомий внесок у дослідження теоретичної системи Адама Сміта зроблено Г. Цехановецьким у розділі "Про ренту". Вчений здійснюючи порівняльний аналіз протилежних теорій ренти Д. Рікардо і Г. Ч. Kepi з теорією ренти А. Сміта, підсумовує: 1) рента є надлишок вироблений природою і який має цінність внаслідок постійної потреби у хлібі; 2) рента є монопольною ціною, але такою, що ґрунтується на природній монополії і тому не обтяжена несправедливістю, і 3) з розвитком народного багатства рента збільшуючись в абсолютній величині, не зменшується у відносній. Григорій Цехановецький підкреслює, що Адам Сміт помилявся лише тоді, коли вважав ренту наслідком монополії. Він не поділяє ні абсолютно-раціональної теорії Д. Рікардо, що потіснила теорію А. Сміта, ні "позитивної теорії" Kepi.

Важливо, що Г. Цехановецький використовував аналіз політико-економічної системи А. Сміта для обґрунтування необхідності проведення земельної реформи у царській Росії: "Наша батьківщина перебуває, так би мовити, частково ще у тому становищі, коли основне джерело власності, головний виробник є природа. Тому володіння землею так необхідне для самостійності переважної частини населення і звільнення без землі було б незавершеним і неминуче продукувало б пролетаріат". Вчений зазначав, що не слід хвилюватись щодо роздрібнення земельної власності, оскільки збільшення капіталів і зростання продуктивності праці сприятиме зменшенню кількості зайнятих у землеробстві осіб, а отже і зменшенню необхідності у земельній власності.

Розділ "Про особистий інтерес" у Григорія Цехановецького має філософський характер і за задумом автора має обґрунтувати необхідність власного історичного методу. Вчений досліджує особистий інтерес у концепції А. Сміта з точки зору: 1) прагнення усякої людини збільшити свій добробут, тобто як основне джерело господарської діяльності; 2) прагнення окремих осіб збільшувати спільне благо. Тому для нього логічним є необхідність повної свободи економічної діяльності.

Григорій Цехановецький вважає, що значення Адама Сміта в еволюції політико-економічних систем полягає в тому, що він:

1) першим найповніше окреслив значення праці людини для задоволення її потреб;

2) пояснив значення особистісного інтересу для скерування діяльності людини щодо забезпечення власного добробуту;

3) пояснив як приватні інтереси, за умов вільної конкуренції, прагнуть до встановлення справедливості у суспільстві і сприяють швидкому збільшенню народного багатства;

4) і чому, коли приватні інтереси прагнуть гармонії, держава повинна надавати їм повну свободу, обмежуючись переважно двома основними обов’язками: зовнішнім захистом держави та забезпеченням у ній справедливості та порядку;

5) відкинув хибні уявлення попередніх економічних системи щодо надмірного втручання у господарську діяльність.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Проведений Григорієм Цехановецьким аналіз економіко-теоретичної концепції Адама Сміта відображає всі суперечності і особливості періоду завершення класичної традиції в економічній науці. Він поділяв традиційну для українських економістів класичного періоду трудову теорію цінності. У Григорія Цехановецького вплив корисності на цінність зростає за відсутності економічної свободи, а отже категорія мінової цінності не протиставляється корисності так жорстко, як у працях А. Сміта чи Д. Рікардо. Вчений, критикуючи методологічний підхід А. Сміта, недостатньо вдало намагався врахувати вплив фактору часу на цінність і корисність предмету. Спираючись на здобутки класиків, він синтезував "відтворювальну модель" цінності Г. Ч. Kepi з концепцією цінності як "міри послуг" Ф. Бастіа. Дослідження Григорія Цехановецького перебували в руслі поступального розвитку світової економічної науки, що проявлялось в творчому сприйнятті концептуальних засад класичної політичної економії. Він прагнув їх переосмислити і вдосконалити, враховуючи потреби української дійсності.

Критикуючи Адама Сміта за надмірне використання абстрактного методу дослідження економічних явищ, ігнорування національних особливостей та історичних відмінностей між людьми, Григорій Цехановецький виявляє свою прихильність до історичного методу дослідження. Перехід від абстрактного методу А. Сміта до. методу історичного, на думку українського вченого, є цілком природною справою. Він схвально цитує Рошера, зазначаючи що історичний підхід в економіці подібний до анатомії та фізіології в медицині, оскільки завдяки такому аналізу економіки можливо створити ефективні ліки від суспільних та економічних хвороб. Разом з тим, на відміну від ортодоксальних послідовників історичної школи, Г. Цехановецький толерантно ставився до підходів класиків, але тільки тоді, коли вони спиралися на ґрунтовні історичні дослідження (аналіз ізольованих економічних явищ він відкидав).