Самонавіювання у психології

Досліджуючи глибини душі, психологи фройдівського та юнґівського напряму мало цікавилися самонавіюваннями, які день у день супроводжують людину. Для них важливішими були інші дороги, які відкривали доступ до підсвідомості: сни, асоціації, словесні помилки — обмовки, аналіз спогадів дитинства. Юнґ небагато говорить про слова і сентенції — на його думку, підсвідомість детермінують образи й архетипи, які тим самим впливають на внутрішні позиції та зовнішні вчинки людини.

Більше розуміння ваги самонавіювань виявляє психологія поведінки. Вона досліджує фактори, що впливають на наші вчинки та дії. Наша поведінка не просто детермінована зовнішніми чинниками — на наші дії можемо впливати й ми самі. Психологія поведінки в цьому разі говорить про саморегуляцію, або техніку автоменеджменту. Людина не просто реагує на зовнішні стимули - вона здатна сама себе стимулювати. Це робить її настільки незалежною від безпосереднього оточення, що її поведінку вже не вдається спрогнозувати на підставі зовнішніх впливів середовища. Такими витворюваними власноруч стимулами є і позитивні самонавіювання, за допомогою яких можна скеровувати себе в бажаному напрямку. Я змінюю свої вчинки, постійно долаючи в собі якісь внутрішні стимули, повторюючи слово, даючи наказ, щось вмовляючи.
У зв’язку з цим належало б докладніше вивчити вплив мови на людину. Вольф Шнайдер так говорить про магію мови.
Мабуть, мова ніколи б не виникла, якби наші предки не вірили, що в словах міститься магічна сила; та й сьогодні більшість слів на землі не промовляли б, коли б загал людей не поділяв цієї віри предків. Уявлення про те, що метою і основною рисою мови є передовсім інформування, властиве людям, що мислять по-світському, теоретикам інформації та журналістам, але того не підтверджують результати досліджень. Ні: слово походить від богів, воно підноситься до богів, веде до богів, ослаблює демонів, впливає на людей і зачаровує речі — так це розуміють усі, хто проказує молитви, і, зрештою, так це розуміє кожен, хто хоч би раз прошепотів: «Тьху-тьху, нівроку!» або побажав комусь: «Дідько б тебе забрав!».
Умовою магічного впливу є постійне повторювання завжди однакових слів. Магічну дію посилює ще й ритм і рима. «Виглядає, що людство однозгідне в тому, що віршовані рядки можуть керувати богами і дають можливість почути голос богів». На цій підставі легко пояснити виникнення і вплив прислів’їв. Прислів’я задумані як самонавіювання, завдяки яким ми забезпечуємо себе силою, необхідною, щоб відповісти на виклики життя. Світ, з усією його часто таємничою заплутаністю, стає нам зрозумілішим. Посеред хаосу прислів’я формулює певні закономірності й тим самим дає нам опертя, не дозволяє несподіванкам вибити нас з рівноваги. Воно пробуджує в нас позитивне ставлення до вимог, що їх висуває життя, залучає енергію (лібідо), необхідну для боротьби з перешкодами.
Часто батьки або матері, помираючи, немов заповіт, передають своїм дітям якусь приповідку. У цій приповідці концентрується вся їхня життєва філософія, і вони передають її, щоб і діти підходили до життя з таким наставленням і знаходили в ньому силу розв’язувати проблеми. У таких словах міститься сила, здатна відвернути зло, на яке наражена кожна людина. Приповідка містить у собі набагато більше, ніж тільки інформацію, — вона має в собі щось від магічної сили слова. Вона є «справді елементарною формою оволодіння життям», «завжди готовою до використання зброєю в життєвій боротьбі»17.
Позитивна дія повторювання постійних формул знайшла своє застосування у т. зв. автотренінгу. У ньому людина користується формулами, які виражають довіру, наприклад: «Я спокійно йду на іспит», «Я без проблем з’їду з гори» і т. п. Відпруживши тіло за допомогою самонавіювання, слід повторювати такого роду фрази, щоб відпруження тіла не лише огорнуло одразу й дух, а вплинуло на розмаїті вияви життя. Технікою автотренінгу користуються, до речі, багато спортсменів високого класу, які розслаблюються перед змаганнями і хочуть зберегти внутрішній спокій та відпруження також на час змагань, бо це є умовою досягнення доброго результату.
Напружене зосередження на бажанні перемогти робить цю перемогу неможливою, оскільки ми даремно витрачаємо енергію на цю напругу. Словами, які виражають довіру, ми можемо розбудити в собі довіру. Самонавіювання у стані відпруження дозволяє витворити в уяві картину того, що ми собі вмовляємо. А таке «малювання картин» приводить до реальних результатів.
Трансакційний аналіз — сучасний напрям психології, що його розвинув у США наприкінці п’ятдесятих років Е. Берн, — надає такого роду внутрішнім формулам вирішального значення. Коротко наведу найважливіші твердження цієї психологічної школи як тло для монашого досвіду з самонавіювання.
Трансакційний аналіз (ТА) розрізняє три стани «я», яким у кожному випадку відповідає певний спосіб поведінки:
1. «Я» батьківське (Б). Думки наших батьків, їхні накази і способи поведінки «записані в наших головах, немов на магнітофонних стрічках», і ми мислимо й відчуваємо в нашому Б так, як наші батьки. При цьому існує Б живильне (що заохочує, хвалить, утверджує) та критичне, або контролююче.
2. «Я» доросле (Д). У цьому стані дивимося на наше оточення й оцінюємо ситуацію об’єктивно, приймаємо рішення тверезо і практично.
3. «Я» дитяче (Дт). Це взірець поведінки, яка збереглася з дитинства. У ньому віднаходимо наші бажання, потреби й почуття. «Я» дитяче поділяється на пристосоване та вільне, природне, яке діє по-дитячому спонтанно.
Трансакція охоплює всі форми міжлюдських стосунків. Наші стосунки можна вважати впорядкованими, якщо в кожній ситуації ми приводимо в дію найдоречніший стан «я», і розладнаними — коли діємо або реагуємо за допомогою невідповідного стану «я». Чи зможу я реагувати правильно, залежить від моєї принципової позиції, яку можна виразити певними фразами. Цих фраз людина найчастіше не усвідомлює, але вони є принциповим взірцем її мислення та почувань:
1. Зі мною все гаразд — з тобою все гаразд (здорова позиція).
2. Зі мною негаразд — з тобою все гаразд (депресивна позиція).
3. Зі мною все гаразд — з тобою негаразд (позиція, розладнана з погляду стосунків, параноїдальна).
4. Зі мною негаразд — з тобою негаразд (катастрофічна позиція).
Те, яка з цих принципових позицій керує нашим життям, з якої точки огляду оцінюємо наших ближніх і самих себе, великою мірою залежить від т. зв. життєвого сценарію, який ми отримали від наших батьків чи опікунів. Життєвий сценарій творять сигнали, що їх батьки подають своїй дитині словами, думками, поглядами і діями. Особливо сильно впливають заборони. Кожна дитина потребує, щоб на неї була звернена позитивна увага, потребує, щоб їй було дозволено просто бути, бути собою, жити відповідно зі своїм віком, до когось пригорнутися, почувати, мислити, мати успіхи й бути здоровою. Заборони блокують дозвіл на всі ці такі потрібні для нашого здоров’я речі. Висловлені вголос чи ні, подібні заборони    фіксуються в дитині у вигляді таких формулювань:
1. Ліпше б тебе не було (ліпше було б, якби ти був не народився; як би мені було добре, коли б тебе не було).
2. Ліпше було б, якби ти був не ти (наприклад, дівчинка мала бути хлопчиком).
3. Не будь дитиною.
4. Не наближайся до мене занадто.
5. Не відчувай.
6. Не думай.
7. Не роби цього.
8. Не будь здоровим (щось з тобою негаразд).
Ці заборони укладаються в життєвий сценарій дитини й керують її життям. Усі її реакції, самооцінка, почуття та думки позначені такими «репліками» зі сценарію. Що б вона не робила, несвідомо виринає фраза: «Не впораюся з цим» або «Ліпше б це був не ти», часом — формулювання про самого себе: «Я такий розтелепа, ні на що не здатний, мушу пристосуватися до того, що про мене думають люди». Та розрізняє різноманітні сценарії, які закладають принципові життєві позиції людини. Кожний сценарій виражається певними формулами, що їх ми постійно повторюємо, а свідомо чи несвідомо це робимо — не має вирішального значення. Існує сценарій «Ніколи». «Ніколи з цим не справлюся. Ніколи цього не зрозумію. Ніколи не знайду собі пари». Сценарій «Завжди» означає, що я завжди дам себе одурити, завжди потраплю в ті самі клопоти. Сценарій «Поки не» і «Потім» виражається в таких реченнях, як: «Тобі не слід думати про розваги, поки не подбаєш про матір». «Потім усе буде добре: спочатку оженися, знайди добру роботу, закінчи навчання і тоді...». Ці фрази сценарію — немов дороговкази, які висять над нашим життям і постійно штовхають нас до одних і тих самих взірців поведінки. Існують характерні фрази, які визначають певні людські типи: я — велика людина (Наполеон, Гітлер); не люблю проблем (Папаґено*); це моє право (Міхаель Кольгас**); я зайвий (маленький пан Фрідеман***); я з цим не впораюся (К. у «Замку» Кафки). Існують і колективні сценарії, сімейні: ми ніколи цього не робимо; у нашій сім’ї таке ніколи не трапляється; ми носимо те й те (86 наст.).
Постає питання, як можна змінити свій життєвий сценарій. Першим кроком є т. зв. аналіз сценарію. Треба дослідити, як виник мій життєвий сценарій і які фрази характерні для мене. При цьому я наткнуся не тільки на фрази, наведені вище, а й на т. зв. батоги. Коли батьки зауважують, що в результаті негативних заборон у їхніх дітей почалися порушення розвитку, вони пробують це зупинити й усунути за допомогою протилежних наказів. Ці анти-накази ТА називає батогами. Це п’ять слів, за допомогою яких батьки хочуть домогтися від дитини нормальної поведінки: «Будь взірцем — поквапся — постарайся - зроби це так, щоб я був задоволений, — будь сильним». Усі ці батога випливають з позиції «Зі мною не все гаразд». Аналізуючи сценарій, часто натикаємося на такий елемент цієї постави: прагнення дитячого «я» відімстити, що виражається в таких фразах: «Я ще вам покажу... побачите, чи далеко без мене зайдете».
* Персонаж опери «Чарівна флейта» В. А. Моцарта. (Прим, ред.)
** Герой однойменної новели Г. Кляйста. (Прим, ред.)
*** Новела Т. Манна «Маленький пан Фрідеман». (Прим, ред.)
Аналіз життєвого сценарію - це лише перший крок. Розгледівши заборони й батога, що гніздяться в мені, я від них дистанціююся. Але вони не зникнуть лише внаслідок їх виявлення. Я мушу протиставити їм позитивні формули, увібрати їх у себе, щоб вони визначали мою поведінку. Та говорить про це так: батоги контролюючого Б ми мусимо замінити дозволами Б природного. А отже, замість «Будь взірцем» ми маємо собі повторювати: «Ти можеш помилятися. Тобі можна бути слабким. Не мусиш завжди створювати добре враження». Батіг «поквапся» буде замінено дозволом: «Ти маєш достатньо часу, аби зробити те, що хочеш. Поспішай поволі». За допомогою дозволів, тобто формул, які дозволяють мені жити, які пробуджують і зміцнюють у мені позитивне, я можу позбавити сили батогів і тим самим вирватися з пекельного кола, в яке мене штовхнули. Такі фрази роблять людину здоровою. Вони звільняють її від мотиву «Зі мною не все гаразд», розвивають позитивне принципове ставлення до життя, так що їй уже не треба примушувати інших людей звертати на себе увагу, вдаючись до таких емоційних трюків, як сум, депресія чи безсилля, і заплутувати стосунки з людьми різними інтригами. Оскільки я вважаю, що зі мною все гаразд, то можу визнати, що й з іншими — теж усе гаразд. Шлях до осягнення такого позитивного сприйняття життя пролягає, через вправляння в позитивних сигналах, що їх ми висилаємо самі собі замість негативних заборон. Це шлях праці над собою, тренувань, шлях, на якому ми зміцнюємо своє живильне Б, а тим самим ослаблюємо в собі Б контролююче. Так можемо допустити властиві прагнення і потреби природного дитячого «я» і за допомогою Д захистити його від розчарувань.